Мультидисциплінарний підхід до індивідуальної реабілітації пацієнтів після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби

Abstract

Мета дослідження: виявити особливості застосування мультидисциплінарного підходу в індивідуальній реабілітації пацієнта після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. Матеріали та методи. Реабілітаційний процес та оцінку його ефективності розглянуто на окремому прикладі пацієнта А., 61 рік, який був переведений на етап підгострої стаціонарної реабілітації до пульмонологічного відділення Військово-медичного клінічного лікувально-реабілітаційного центру на 41-й день після початку захворювання на COVID-19. Реабілітаційні заходи цьому пацієнтові проводились на протязі 2-х стаціонарних етапів тривалістю 24 і 23 дні з 39-ти денним амбулаторним інтервалом між ними. Оцінка результатів дослідження проводилась при поступленні пацієнта у відділення та перед випискою з відділення при повторній госпіталізації. Для визначення проблем в стані здоров’я пацієнта використовувався категорійний профіль МКФ хворих з захворюванням органів дихання. Дослідження функції зовнішнього дихання проводилось за допомогою спірографа «Spirolab II». Згідно госпітальної шкали (Hospital Anxiety and Depression Scale) визначали ступінь тривоги і депресії. Для поглибленої діагностики емоційного стану пацієнта застосовували опитувальник Спілбергера-Ханіна «Особистісна тривожність» та шкалу Гамільтона для оцінки тривоги (HARS). Оцінювання когнітивних функцій здійснювали за допомогою МоСА-тесту, проби Шульте і тесту запам’ятовування 10 слів (А.Р.Лурія). Сила м’язів визначалась за шестибальною шкалою (L.McPeak, 1996; М.Вейсс, 1986). Рівень спастичності м’язів оцінювався за допомогою модифікованої шкали Ашворта (Bohannon R.W., Smith M.B., 1987). Визначення толерантності до фізичних навантажень проводили за допомогою 6-ти хвилинного тесту ходьби і шкали субєктивної оцінки фізичного навантаження (10-ти бальної шкали Борга). Рівень задишки оцінювали за допомогою модифікованої шкали задишки. Результати. В статті розглянуто ефективність мультидисциплінарного підходу в індивідуальній реабілітації пацієнта після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. Показано, що під час роботи в умовах карантину для зменшення ризику зараження коронавірусною хворобою реабілітаційний процес пацієнта був дещо модифікований. Встановлено, що в результаті функціонального оцінювання, проведеного кожним фахівцем команди були визначені основні проблеми категорійного профілю МКФ щодо функції, структур організму, активності і участі пацієнта та оцінено їх ступінь тяжкості. Показано можливість призначення відповідального фахівця за вирішення кожної з проблем. Доведено, що встановлення цілей для вирішення цих проблем і виконання підібраних реабілітаційних інтервенцій для їх досягнення кожним членом команди дозволила відновити втрачені функції організму і активність хворого. Висновки. Організація реабілітації пацієнта після тяжкого перебігу коронавірусної хвороби шляхом залучення мультидисциплінарної команди фахівців дозволила визначити проблеми щодо функції, структури, активності і участі хворого та призначити відповідального члена команди для вирішення кожної з виявлених проблем. Мультидисциплінарний підхід при проведенні реабілітації хворого з COVID-19 дозволив зменшити рівень тривоги, покращити сон і когнітивні функції, збільшити толерантність до фізичного навантаження і відновити ходьбу пацієнта. Відсутність повного досягнення встановлених цілей при відновленні функцій уваги, емоцій, дихання, толерантності до фізичного навантаження і збереження структурних змін в легенях хворого з COVID-19 вказує на необхідність проведення подальших досліджень для вирішення вказаних проблем.

Keywords

• COVID-19, SARS-CoV-2, реабілітація, мультидисциплінарна команда.