Цифрові права в цивільному законодавстві України

Abstract

Стаття присвячена дослідженню «цифрових прав» в цивільному законодавстві України. Метою статті є аналіз поточного стану українського законодавства, концепцій розвитку положень національного законодавства у сфері «цифрових прав», наукових праць вітчизняних та закордонних вчених, міжнародного досвіду впровадження «цифрових прав» у окремих країнах Європи, Південної Америки, наданні практичних рекомендацій для покращення українського цивільного законодавства у вищевказаній тематиці. Звернено увагу на прогалини національного законодавства у аналізованій сфері. Наведено приклади практичного застосування «цифрових прав». У статті проаналізовано поняття «цифрові права», мережа «Інтернет», право на анонімність та наведено власне визначення згаданих термінів. Резюмовано, що наведені терміни потребують законодавчого закріплення. Визначено перелік «цифрових прав», які потрібно кодифікувати: право на вільний доступ до мережі «Інтернет», право на цифрове самовизначення, право на використання електронних інструментів демократії, право на анонімність та право на забуття. Аргументовано важливість кодифікації саме вищевказаної групи та з акцентовано увагу на перевагах, які матиме українське суспільство після впровадження в національне законодавство вказаних прав. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини. Взято до уваги статистичні дані, які показують збільшення кількості користувачів цифрового простору як однієї з причин для кодифікації видової групи «цифрових прав». Як підсумок встановлено, що діюче українське законодавства, яке регулює висвітлене питання, потребує докорінних змін та покращення й створення комплексного підходу для врегулювання вказаного питання. Також зроблено висновок про можливість впровадження визначеного переліку «цифрових прав» у оновлений Цивільний кодекс України.

Keywords

• особисті немайнові права
• «цифрові права»
• законодавство
• кодифікація
• мережа «Інтернет»
• кіберпростір