Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Sep 2024)

Об’єктивна сторона кримінально караного порушення законодавства про захист рослин

  • D. V. Kamensky,
  • O. O. Dudorov

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.3.6
Journal volume & issue
Vol. 3, no. 83

Abstract

Read online

Статтю присвячено вивченню ознак об’єктивної сторони складу кримінального проступку, передбаченого ст. 247 КК України «Порушення законодавства про захист рослин». Частково висвітлено зарубіжний досвід кримінально-правової охорони флори. Встановлено, що у межах декількох кримінально-правових заборон, в яких заподіяння шкоди об’єктам рослинного світу фігурує як один із альтернативних наслідків посягань на різні сфери (елементи) довкілля, у КК ФРН втілено відмінний від ст. 247 КК України наскрізний режим охорони рослинного світу, що є проявом правотворчої самобутності. Констатовано, що подібний підхід знайшов відбиття у проєкті нового КК України. Докладно розкрито зміст бланкетної диспозиції ст. 247 КК України; перераховано акти регулятивного законодавства, на які повинен спиратись правозастосувач при інкримінуванні цієї кримінально-правової заборони; конкретизовано діяння, які можуть розцінюватись як відповідне суспільно небезпечне діяння – порушення законодавства про захист рослин. За результатами проведеного аналізу тексту кримінального закону і нечисленної практики відповідного правозастосування доведено як виправданість конструювання диспозиції досліджуваної заборони за типом бланкетної, так і загалом практичну безпроблемність її належної конкретизації у спосіб звернення до низки актів регулятивного законодавства. Висловлено міркування щодо змісту тяжких наслідків як ознаки об’єктивної сторони складу аналізованого кримінального правопорушення проти довкілля. Вказано на доцільність наявного законодавчого підходу, за яким відмежування складу кримінального проступку, передбаченого ст. 247 КК України, від складів суміжних адміністративних правопорушень здійснюється за такою ознакою, як суспільно небезпечні наслідки. Констатовано належність ст. 247 КК України до числа фактично «мертвих» заборон, причини чого мають з’ясовуватись кримінологічною наукою. Висловлено думку про те, що проблема невідворотності кримінально-правового реагування на найбільш небезпечні порушення законодавства про захист рослини лежить не в законодавчій, а в правозастосовній площині.

Keywords