Вплив внутрішньочеревного тиску на газообмін і механіку дихання у пацієнтів з морбідним ожирінням під час проведення штучної вентиляції легенів

Abstract

Мета. Покращити результати штучної вентиляції легенів у пацієнтів з морбідним ожирінням. Матеріали і методи. До даного дослідження залучено 81 хворого, якому виконали баріатричні лапаротомні операції. Під час оперативного втручання контролювали рівень внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), парціальне напруження кисню в артеріальній крові (РаО2), середній артеріальний тиск (САТ) та розраховували абдомінальний перфузійний тиск (АПТ). Визначали залежність між АПТ та РаО2. Результати. У пацієнтів після інтубації рівень РаО2 становив у середньому (86,9 ± 24,1) мм рт. ст., після лапаротомії – (121,3 ± 25,2) мм рт. ст., після ушивання черевної порожнини - від 60,7 до 92 мм рт. ст., у середньому (69,8 ± 9,7) мм рт. ст. До розкриття черевної порожнини рівень ВЧТ становив у середньому (18,3 ± 1,8) мм рт. ст., після лапаротомії знизився в середньому до (15,1 ± 2,5) мм рт. ст., після ушивання черевної порожнини збільшився відносно вихідного рівня до (21,3 ± 2,4) мм рт. ст. Існує пряма пропорційна залежність між рівнем АПТ і РаО2 (ρ = 0,01, р < 0,05). Висновки. Рівень РаО2 прямо пропорційно залежить від рівня АПТ. ВЧТ у пацієнтів з морбідним ожирінням є одним із факторів розвитку гіпоксемії в інтраопераційному періоді.

Keywords

• морбідне ожиріння; штучна вентиляція легенів; внутрішньочеревний тиск; абдомінальний перфузійний тиск; гіпоксемія