Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jun 2023)

Право людини на мову в конституційному праві

  • T.S. Podorozhna

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.1.19
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 77

Abstract

Read online

Зусилля, які докладає Україна для розвитку духовного потенціалу свого народу, сприяють підвищенню згуртованості українського суспільства, усвідомленню громадянами необхідності збереження та зміцнення традиційних цінностей. У зв’язку із цим однією з цілей державної політики щодо збереження та зміцнення традиційних цінностей є захист та підтримка української мови як державної, забезпечення дотримання норм сучасної літературної мови, протидія надмірному використанню іноземної лексики. Українська мова – це державна мова України, що застосовується в офіційно встановлених законах випадках. Шанобливе ставлення та всіляке сприяння розвитку української мови – завдання не тільки держави, а й кожного з нас – громадян України. Право на мову – одне із фундаментальних прав людини, передбачене Конституцією України. Для українців, що тривалий час перебували під владою кількох імперій, мова досі є опорним пунктом української ідентичності, запорукою виживання українського етносу як колективної індивідуальності і збереження його національного обличчя. Мовні права людина має від народження, це фундаментальні природні права, необхідні для реалізації цілої низки інших конституційних прав і свобод, насамперед права на життя (якщо інтерпретувати це право розширено, а не тільки як право на фізичне існування), культурних та освітніх прав, права на визнання і реалізацію гідності особистості, права на інформацію, свободу слова. Особливого значення правильне використання української мови набуває в процесі підготовки юридичних кадрів. Грамотна, стилістично правильно мова – запорука успішної законотворчості та правозастосування, гарантія безумовного захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів громадян України. Формуючи та формулюючи правові норми, охороняючи їх у численних правових документах і роз’яснюючи громадянам, юрист повинен бездоганно володіти нормами мови та охороняти їх. Неточності у промові можуть призвести до неточного тлумачення закону. Від ступеня культури мови багато в чому залежить ефективність попереднього слідства та укладення цивільних правочинів, престиж органів правосуддя, виконання юристом його високої суспільної функції.

Keywords