Вісник Кафедри ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття» (Dec 2022)

ПРИНЦИПИ І СПОСОБИ КУЛЬТИВУВАННЯ МАЙБУТНІМ ПЕДАГОГОМ ПСИХІЧНОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ І НАЦІОНАЛЬНО ЗНАЧУЩОЇ ДІЇ У ВОЄННИЙ ЧАС

  • Олександр Кучерявий

DOI
https://doi.org/10.35387/ucj.1(5).2022.137-152
Journal volume & issue
Vol. 1, no. 5
pp. 137 – 152

Abstract

Read online

У статті актуалізуються і розкриваються результати розв’язання сформульованої проблеми науково-методичного забезпечення синтезу психічного оздоровлення майбутнього педагога з його активною саморозвивальною в особистісно-професійному плані й громадянсько-патріотичною діяльністю в умовах боротьби українського народу з російськими загарбниками. Проаналізовано складники теоретичної платформи обраної проблеми, чільне місце серед яких займають наукові положення щодо: зниження особистістю ступеня власної психічної напруги, виходу нею зі стресового стану; методів самонавіювання і особливостей їх застосування людиною в оздоровчих цілях; психологічного механізму установки, її різновидів за критерієм спрямованості на певний компонент діяльності; філософських основ української національної ідеї, її утвердження в соціумі та освітній сфері, зокрема; сутності, структури і розроблення «Я – концепції» особистості; проєктування учителем (майбутнім педагогом) особистісно-професійного і професійно-культурного розвитку засобами самоосвіти і самовиховання. Визначено і схарактеризовано такі принципи культивування майбутнім педагогом психічного самооздоровлення і національно значущої дії у воєнний час: психотерапевтичної й мобілізаційної спрямованості формул-настанов особистості на адекватне потребам у самозахисті й дії сприйняття стресу без дистресу; неперервності відкриття в собі нових життєтворних сил для допомоги людям, опанування цінностями змісту професійно- педагогічної освіти й самовдосконалення; невідкладності оновлення «Я – концепції» професійного становлення і розвитку в умовах війни та відродження України; панування близьких цілей і щоденних дій у власній системі особистісно-професійної самотворчості й волонтерської допомоги людям; пріоритетності українського вільного духу і патріотизму в системі культивування майбутнім педагогом національних цінностей як суб’єктом громадянської активності. Розроблено систему груп способів і прийомів, адекватних потребам студента в реалізації на практиці відповідних принципів: методи і прийоми зняття психофізичної напруги; методи самозабезпечення відкриття в собі нових життєтворних сил для активної діяльності; методи сприяння повороту власної національної й професійної свідомості на своє «Я», організації саморозвитку особистості; методи проєктування далеких і близьких орієнтирів професійної самотворчості, перетворення її перспективних програм у плани конкретних самоосвітніх і самовиховних дій; методи здійснення серед громадян культурно-просвітницької, духовно-мотиваційної й інших різновидів україноцентричної діяльності. Закладам вищої педагогічної освіти рекомендовано: 1) забезпечити повну відповідність ідеології й політики професійної підготовки вчителя, її цілей, змісту, технологій і форм потребам суспільства у збереженні української нації, перемозі над ворогом, відродженні України після війни; 2) шляхи і способи створення у педагогічному університеті умов для підвищення рівня компетентності студентів у самоорганізації власної активної діяльності за мобілізаційно-психотерапевтичним, саморозвивальним і громадянсько-патріотичним напрямами.

Keywords