Корозійна та трибокорозійна поведінка плазмово-порошкових покриттів

Abstract

Досліджено корозійні та трибокорозійні характеристики плазмово-порошкових покрить на основі заліза, нікелю і системи Fe-Ni у середовищах, що містять хлориди, сірководень і аміак. Встановлено, що зі зростанням рН розчину корозійна тривкість досліджуваних покриттів зростає. Найвищою корозійною тривкістю володіє наплавлений шар на основі нікелю 06Х17Н80С3Р3, однак за умов трибокорозії крихкі складові покриття формують абразив у зоні тертя, що інтенсифікує руйнування. У порівнянні із іншими, покриття 06Х17Н80С3Р3 чинить найнижчий опір корозійно-механічному руйнуванню. У шарів, наплавлених з порошків 01Х17Н8С6Г і 08Х17Н35С3Р, крихка складова відсутня, а тверді фази рівномірно розподілені у пластичній матриці, що відповідає правилу Шарпі-Бочвара. У зв’язку з цим контактна взаємодія проходить за відсутності абразивного зношування, що пояснює високий опір трибокорозії. Показано, що за співставленням потенціалів корозії Екор, трибокорозії Етрибокорозії та пасивації Епасивації можна якісно оцінювати процеси утворення та руйнування вторинних структур у зоні тертя за трибокорозії. Додаткову інформацію може надавати рівень локальних осциляцій трибопотенціалу, який характеризує швидкість репасивації поверхні.

Keywords

• плазмово-порошкові покриття
• корозія
• трибокорозія
• хлориди
• сірководень
• аміак