Синопсис: текст, контекст, медіа (Mar 2023)

Тема пам’яті й тотожності в сучасній українській прозі

  • Лідія Кавун

DOI
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2023.1.1
Journal volume & issue
Vol. 29, no. 1
pp. 1–7 – 1–7

Abstract

Read online

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю висвітлення питань памʼяті й тотожності в умовах глобалізації, деколонізації, загострення російсько-української війни, активізації пошуків національної й індивідуальної ідентичності, зокрема засобами художнього слова. Об’єкт дослідження становлять художні тексти української літератури початку ХХІ століття, які фіксують пам’ять, порушують проблеми тотожності й історичної тяглості. Епічний вимір проблеми найповніше репрезентують романи Тані Малярчук «Забуття», Софії Андрухович «Амадока», Марії Матіос «Букова земля». Предметом студії є індивідуальна та групова пам’ять і тотожність, свого часу штучно витіснена із національного наративу й зумисне перервана диктаторським радянсько-російським режимом. Мета дослідження — проаналізувати художню реконструкцію памʼяті і тотожності українців у вітчизняній літературі початку ХХІ століття, зʼясувати інструменталізацію памʼяттєвих смислів і ролі памʼятання/забування. У результаті дослідження за допомогою герменевтичного методу простежуємо художню інтерпретацію пам’яті в контексті інтенсивного осмислення місця і ролі українців у розгортанні сюжету історії, повернення їм почуття індивідуальності, і просто неповторності, інтегральності і тяглості (тобто сталості). Роман «Забуття» Тані Малярчук оповідає про пам’ять та місце сучасної людини в постколоніальному українському просторі, про усвідомлення нею зв’язку і спадкоємності минулого, теперішнього і майбутнього. Роман Софії Андрухович «Амадока» обертається навколо історії чотирьох поколінь різних епох і об’єднаний темою розриву пам’яті, традиції, часу, простору. Вдалу спробу позитивного опрацювання пам’яті й тотожності на матеріалі історії Буковини XVIII–XXI ст. здійснила Марія Матіос у романі «Букова земля». Окрім спільної мети — викриття радянської псевдопам’яті й (від)живлення питомої української тотожності, автори порушують проблеми регіональної специфіки суспільного сприйняття і розвінчування радянсько-російських міфів щодо СРСР. Перспективами дослідження теми пам’яті й тотожності є відтворення всієї палітри смислових ресурсів, зашифрованих в українській літературі. Це може стати способом звільнення з-під влади міфів російської імперії.

Keywords