Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина (Nov 2015)
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО КОЛОСТАЗУ У ДІТЕЙ З ПРИРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ ОБОДОВОЇ КИШКИ
Abstract
У статті наведено алгоритм передопераційної підготовки та післяопераційної реабілітації дітей, що були оперовані з приводу хронічного колостазу. Мета роботи. Розробити алгоритм передопераційної підготовки та післяопераційної реабілітації дітей, оперованих з приводу природжених вад ободової кишки. Матеріал і методи. За період з 2006 по 2015 роки на кафедрі дитячої хірургії Буковинського державного медичного університету на базі клініки дитячої хірургії (КМУ МДКЛ, м. Чернівці) з хронічним товстокишковим стазом, неагангліонарного ґенезу було оперовано 43 дітей у віці від 2 до 18 років Для оцінки ефективності запропонованого лікування дітей поділяли на дві групи: І група (передопераційна підготовка та післяопераційне лікування традиційним способом) - порівняльна (21 дитина), ІІ група (запропоноване удосконалене лікування) – дослідна (22 дітей). За клінічним перебігом виділяли компенсований, субкомпенсований та декомпенсований колостаз. Результати та обговорення. Показаннями до хірургічного лікування природжених вад ободової кишки (ОК) були: прогресування захворювання (збільшення терміну тривалості запорів, посилення больового синдрому та симптомів калової інтоксикації), клініка рецидивуючої товстокишкової непрохідності, відсутність ефекту від консервативної терапії на протязі 1 року, при умові - наявність доліхосигми у дітей старше 5 років, хвороби Пайра у дітей старше 13 років. Проведені наступні види оперативних втручань. При доліхосигмі – трансанальне ендоректальне низведення ОК з колоректоанастомозом за Соаве-Болей (n=6); сигмоїдектомія з колоректоанастомозом «кінець у кінець» з формуванням дистальної ободовокишкової зв’язки (n=10); пересічення лівої діафрагмально-ободової зв’язки, сигмоїдектомія, низведення ободової кишки з десцендо-ректоанастомозом за Соаве-Кривченею (n=2); пересічення лівої діафрагмально-ободової зв’язки, сигмоїдектомія з колоректоанастомозом «кінець у кінець» з формуванням дистальної ободовокишкової зв’язки (n=11). При хворобі Пайра – резекція поперечної ОК з накладання анастомозу кінець в кінець та фіксація лівого вигину ободової кишки до задньої-бокової черевної стінки у фізіологічному положенні (n=13) При синдромі Хілаідіті - вилучення з піддіафрагмального простору правих відділів ободової кишки, резекція правого вигину ОК з асцендо-трансверзоанастомозом «кінець у кінець» та правобічною колофіксацією сформованого асцендо-трансверзопереходу, гепатопексія (n=1). Висновки. Припускається, що успіх хірургічного лікування дітей з хронічним колостазом, що обумовлений природженими вадами ободової кишки, залежить від індивідуально підібраного способу оперативного втручання, якості передопераційної підготовки та післяопераційного лікування. Видалення певного сегменту ободової кишки та необхідність пристосування організму дитини до нових фізіологічних умов анатомічного існування товстої кишки є підґрунтям вибору способів передопераційної підготовки та післяопераційної реабілітації дітей з хронічним колостазом. У передопераційний період дітей з природженими вадами ОК доцільно включати ретроградну та ортоградну очистки товстої кишки, дотримання дієти та медикаментозну підтримку за запропонованим алгоритмом. До комплексу заходів післяопераційної реабілітації доцільно додати: внутрішньовенні інфузії озонованого фізіологічного розчину NaCl в концентрації 2,5 мкг∕л та внутрішньоректальну електростимуляцію при енкопрезі.
Keywords
